Поиск       
Iсторiя життя кожного - iсторiя нашої держави України!

 

Бродський Михайло Юрійович

БІОГРАФІЯ

Офіційна довідка:
Народився 5 квітня 1959 року в м. Києві;
1974-78 рр. – навчання у Київському технікумі транспортного будівництва за спеціальністю “технік-будівельник”;
1978-79 рр. – служба в армії;
1979-1986 рр. – технік, інженер Київського монтажно-налагоджувального управління;
1986-1989 рр. – старший інженер, начальник госпрозрахункової дільниці тресту “Київпобутрембуд”;
1989-1991 рр. – заступник начальника управління виробничо-технічної комплектації виробничо-житлового ремонтного об’єднання Київського міськвиконкому;
1991 –1994рр. – директор малого підприємства “Томпо”;
1994-1997 рр. – президент концерну “Денді”, голова ради ЗАТ “Видавництво “Київські Відомості”;
1994-1998 рр. – депутат Печерської районної Ради народних депутатів м. Києва 22 скликання;
1996р. – друга освіта: Інститут ринкових відносин та підприємництва Міжнародного центру “Ринок”, спеціальність – економіст;
1996, 1997рр. - Лауреат української загальнонаціональної премії «Людина Року» в номінації «Бізнесмен року»; Академік Української академії оригінальних ідей.
03.1998 - 03.2002 рр. - народний депутат України 3 скликання;
07.1998-02.2000рр. – член Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та боротьби з організованою злочинністю і корупцією;
1999 – 03.2002 рр. – Перший заступник Голови партії “ЯБЛУКО”;
2000 – 2002 рр. – співголова депутатської фракції “ЯБЛУКО”;
2000 – 2002 рр. – Голова Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики і підприємництва;
03.2002 – 06.2002 рр. – співголова партії “ЯБЛУКО”;
З 06.2002 р. – Голова партії “ЯБЛУКО”


Лідер «ЯБЛУКА» 44-річний Михайло Бродський комусь подобається, комусь ні. Але в сірому й непоказному світі української політики він виділяється своєю неординарністю. Він не такий як усі. Навіть опоненти і вороги Бродського визнають наявність у нього таких якостей, як наполегливість у досягненні мети, відповідальність за свої вчинки і щиру відвертість. «Так, у нашому поході в політику є й корисливий інтерес, — зізнається Бродський. — У нашій партії багато підприємців, і для нас важливо, щоб люди мали гроші купувати наші товари. Для цього потрібно прийняти дуже багато нових законів — за тим і йшли в парламент». На відміну від більшості політиків — людей небідних, але які ретельно приховують від народу свою заможність, Бродський відкрито говорить, що багатий, оскільки в політику прийшов з бізнесу. Він демонструє свою податкову декларацію — саме з таких податків складаються пенсії та зарплати лікарям і вчителям.
Приписувані йому епатажність і скандальність Михайло пояснює просто: «Я люблю експромти. Експромт - це і є правда. А придумане, підготовлене - це може бути й обманом». На Заході таких, як Бродський, називають «людина, що зробила себе сама». Тільки-но в 1986 р. вийшов знаменитий указ про кооперативи, як він ризикнув і зайнявся бізнесом. Його батько говорив: «Мишко, куди ти лізеш, через кілька років це все прикриють, а тебе розкуркулять і посадять як буржуазний елемент!» Проте Бродський зібрав бригаду шабашників і зайнявся ремонтом квартир. Навичок робітника, до речі, не втратив і дотепер. Знімаючись в телепрограмі «Особливі прикмети», з легкістю зняв респектабельний костюм, одягнув спецівку, обдер у квартирі телережисера зі стін старі шпалери й обклеїв їх новими.
Він прагне бути першим і вести за собою людей. Першим у Києві відкрив приватну кав’ярню, приватну заправку, обмінний пункт. Не приховує, що саме на валютних операціях заробив первинний капітал. І все вклав у виробництво. До середини 90-х створений Бродським багатопрофільний концерн забезпечував роботою вже 7 тисяч осіб. Тоді ж Бродський, залізничник за першою освітою, закінчив Інститут ринкових відносин і підприємництва за фахом «економіст».
Як співвласник «Київських Відомостей» Бродський вимагав від журналістів писати правду. «Відомості» на осіб не зважали. Особам це не подобалося. Після публікації серії викривальних матеріалів про міністра внутрішніх справ Кравченка влада оголосила Бродському війну й заходилася знищувати його процвітаючий бізнес. На жаль, небезуспішно. Саме з її вини двадцять одна тисяча вкладників банку «Денді» втратила свої гроші. Проте Бродський взяв на себе політичну й фінансову відповідальність і за кілька років, до січня 2002 р., як і обіцяв, розрахувався з ними. Це єдиний в Україні випадок, коли більшість вкладників збанкрутілого банку отримали свої кошти, причому від особи, яка у банкрутстві абсолютно не винна.
У 1997 р. Бродському відкритим текстом пропонували продати газету і виїхати за кордон — назавжди. Навіть дозволяли вивезти свій капітал. «Чому я повинен їхати? - сказав тоді Бродський. - За цю землю на війні загинули мої діди, у Бабиному Яру лежать мої родичі — близькі й далекі. Битимуся до останнього за своє право жити на батьківщині. І не просто жити, а добре жити!..» На Бродського завели липову справа й кинули за ґрати. Суд присяжних — виборці одного з київських округів, — обравши його в парламент, виніс вердикт: невинний. Пізніше і прокуратура зняла всі обвинувачення «за відсутністю складу злочину». «Бродський зумів показати, що в нього є переконання, і за ці переконання і за екстравагантну форму їх відстоювання він і постраждав», — говорить головний редактор газети «День» Лариса Івшина.
Прийшовши до Верховної Ради третього скликання, Бродський, за його словами, зрозумів, що жодна з існуючих партій належним чином не відображає ідеї економічної і політичної свободи. Тому разом із другом і соратником Віктором Чайкою вирішив створити «ЯБЛУКО». Це — позбавлена комуністичних і націоналістичних забобонів європейська партія здорового глузду, соціальна політика якої, як пишуть газети, «сильніша, ніж у самих комуністів». «ЯБЛУКО» було однією з небагатьох парламентських партій, що свою передвиборну кампанію вело не за сценарієм президентської адміністрації, а за своїм власним.
Бродський очолював парламентський Комітет з промислової політики і підприємництва. В активі комітету — закон про державну підтримку малого бізнесу, десятки законів, що захищають інтереси вітчизняного виробника і гарантують створення та підтримку сотень тисяч робочих місць. На роботі — у бізнесі, пізніше у партії та парламенті, тепер знову в бізнесі - Бродський дійсно колючий, йоржистий і нахрапистий. «Його важко витримувати, — скаржиться лідер Руху Геннадій Удовенко, — він така запальна людина... Він мене часто кривдив». Іншої точки зору дотримується народний депутат Сергій Терьохін: «Ця людина відрізняється від інших депутатів гострим почуттям справедливості».
Весною 2002 року старший син подарував Бродському онуку – Єлизавету.






Джерело: http://www.yabluko.org.ua


СОЗДАТЬ САЙТ


ГЛАВНАЯ




404 Not Found

Not Found

The requested URL /clients/openua_net/linkmoneyssi.php was not found on this server.


Apache/2.4.18 (Ubuntu) Server at lm-code.ru Port 80
Биографический портал © Открытая Украина 2000 - 2007
при использовании материалов сайта, ссылка на сайт обязательна
Проект студии © «ЗЕМЛЯ»